ЧКЕПК :: 21 лютого – Міжнародний день рідної мови

квіти коледжуНації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко

Вже традицією стало щороку відзначати Міжнародний день рідної мови в Чернівецькому кооперативному економіко-правовому коледжі. Студенти І-ІІ курсів цитували напам’ять думки відомих людей про мову, висвітлювали свої роздуми в переказі з творчим завданням про мовне питання в Україні, її майбутнє. Вразили до глибини душі окремі думки молоді:

«Людина, пізнаючи мову свого народу, долучається до джерел неповторної духовності нації, з часом стає її носієм і творцем. Це право та обов’язок кожного українця, показник реального, а не декларованого патріотизму».

«Саме ми заради прийдешніх поколінь повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!».

«Не може вважатися патріотом той, хто зі страху, для вигоди чи внаслідок невігластва ігнорує мову та культуру своєї нації або навіть свідомо зрікається її сам і відриває від неї своїх дітей».

Це свято відносно молоде – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році після прийняття на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

У мові закодовано генетику нації, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Як великим нещастям обертається нищення природи, так само боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері. Людина, яка забула свою мову, не живе, а існує. У рідному слові початок усіх початків людського буття.

Згадаймо слова В. Сосюри: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема». Тому знати, берегти і вивчати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови!

View the embedded image gallery online at:
http://college.cv.ua/479-2017-02-24-mova#sigProGalleria98dbe99762