ЧКЕПК :: 21 лютого - Міжнародний День рідної мови

Рідна мова є одним з найцінніших надбань, які створили й залишили наші предки. Вона є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато скарбів, якими пишається наш народ. Краса і сила рідної мови таїться не в її фонетичних перевагах і не в її привілейованому становищі супроти інших мов, а в здатності впливати на почуття людини, змушувати бриніти найтонші струни людської душі. Про це писав знаменитий письменник і мовознавець Борис Антоненко-Давидович.

Рідна мова – це мова батька, мова мами, це мова народу, рідна мова – це мова серця. Живе наша мова – і наш голос звучить у вселенському хорі народів. Бо наша мова – це ми – українці, добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, від сивих Карпат до Чорного моря.

Міжнародний День рідної мови - це відносно молоде свято – до календарів воно ввійшло в 1999 році. В Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема мови на українських землях нараховує кілька століть.

Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу майже половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

Відомо, що українська мова – одна з найбільш вокальних та милозвучних мов світу завдяки великій кількості фонем — їх є 48. Вона є однією із найдавніших на нашому континенті. Історики довели, що перша згадка про українські слова датована 448 роком. Візантійський історик Пріск Панійський перебував у таборі вождя гунів Аттіли на території сучасної України і записав у своєму нотатнику слова «мед» і «страва».

Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Перший український «Буквар» видав у 1574 році у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, який було знайдено в Римі в 1927 році.

Українська – єдина державна мова в Україні, одна з трьох офіційних мов у Придністров'ї та одна з офіційних мов частини Сербії, також була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. У світі україномовних людей налічують 45 мільйонів. Могло би бути більше. Але до 1990-х років майже чотири століття перебувала під забороною чи під утисками, піддавалася репресіям або не мала повноправного державного статусу в тих країнах, до складу яких входили українські землі.

Святкування Міжнародного Дня рідної мови в Чернівецькому кооперативному економіко-правовому коледжі тривали з 17 по 21 лютого. Участь у заходах взяли студенти І і ІІ курсів під керівництвом викладачів філологічних дисциплін: Борис Л. М., Гамули Л. М. та Оробець Н. Ф. Протягом тижня відбулися змістовні розважальні заходи: презентація студентських проектів «У тенетах суржика», інтелектуальна гра з розгадуванням ребусів, сканвордів та кросвордів «Мовний крос», конкурс скоромовок-спотиканок «Хто швидше?», презентація словників та ін.

21 лютого святкування завершилось успішною участю Даниленко Катерини, студентки ІІ курсу, в ІІ (обласному) етапі Олімпіади з української мови, де вона посіла ІІІ місце!

Тиждень завершився. Але не завершується наше вдосконалення як носіїв чистої, літературної української мови. Чистота нашого мовлення, не засміченого русизмами, словами-паразитами, суржиком, залежить тільки від нас, нашого бажання ставати кращими.

Пам’ятаймо, що мова – безцінний скарб,
який ми отримали у спадщину і мусимо передати далі.
Розмовляйте українською - ваша душа співатиме!